Нащадки тих, хто колись прийшов із братами Ромулом і Ремом, стали вважатися знатью і називалися патриції. Жителі завойованих територій або люди, які приїхали до Риму пізніше, вважалися простолюдинами і стали називатися плебéями.
Патріцій (лат. patricius, від pater — «батько») у Стародавньому Римі — особа, яка належала до споконвічних римських родів, що складали правлячий клас і тримали у своїх руках громадські землі; їхня повна протилежність — плебеї (Від лат. plebs – «Натовп, простонароддя»).
У патриціїв були політичні права. Вони володіли земельними ресурсами, зокрема й громадськими. Простіше кажучи, патриції – це знати стародавнього Риму. Плебеї а – бідняки, люди нижчого рангу, що не користуються таким високим становищем.
Плебеї, або плебс (від лат. plebs, plebejus – «Простий народ»), – населення Стародавнього Риму, спочатку не наділене політичними правами, на відміну від патрицій. Рим поповнювався народом внаслідок завоювань сусідніх племен та міст. І спочатку минуле населення належало до різних римських триб.