Оклюзійна поверхня природних зубів – частина поверхні зуба від вершин горбків до найглибшої ділянки центральної фісури. Вона характеризується анатомічними особливостями, генетично пристосованими для функції.
Види оклюзії Статична оклюзія – контакти зубів у звичному стислому положенні щелеп. Характер змикання зубів у положенні центральної оклюзії називається прикусом. Динамічна оклюзія – взаємодія між зубами під час руху щелеп.
У медицині цей термін позначає порушення прохідності (обтурацію) порожнистих анатомічних утворень завдяки ураженню їхніх стінок, а також забезпечення герметизації плевральної порожнини в разі проникаючих поранень (“оклюзійна пов’язка”).
Оклюзійна площина зубів – це уявна лінія, яка проходить по ріжучих краях фронтальних і оклюзійної поверхні жувальних зубів. Відштовхуючись від площини верхнього зубного ряду, можна визначити його максимальне змикання з нижнім.