Попри те, що виробники інколи називають часник культурою-патріотом, — за «прив’язку» певних сортів до певних регіонів, — в українських магазинах часто продається імпортний часник, здебільшого китайського походження.

Частка Китаю на світовому часниковому ринку — 80%.

Крім китайського, в Україні, особливо навесні, продається також і єгипетський часник.

А от український часник частіше можна зустріти на базарі.

З іншого боку, українські виробники не лише вирощують часник для внутрішнього ринку, але й починають експортувати. У 2018 році український часник продавався у Білорусі, балтійських країнах, Польщі, Грузії та Австрії.

Це лише один із парадоксів виробництва цієї, здавалося б, простої і традиційної для України культури.
Головними виробниками досі є особисті селянські господарства, — промислових виробників — як за масштабами, так і за технологіями, — дуже мало.

За 2018 рік господарства, які займаються саме промисловим виробництвом овочів, виростили менш як 3 тис. тонн — із загального у 187 тис. тонн.

Посівна площа часнику в 2018 році становила 22,6 га, з яких у приватному секторі — 21, 5 га.

«Це не сільгосппідприємства, які можуть поставити в магазини якусь більш-менш оптову партію, а це індивідуали, — пояснює оглядач аграрного ринку Лариса Гук. — А їздити збирати десь по дворах ніхто не буде. І ритейлу набагато зручніше працювати з тим самим Китаєм, коли є велика партія, ти її завів, і виклав на полиці магазину».

Фермерка Ольга Романів визнає: торговельним мережам дійсно потрібні більші партії товару, ніж виробляють окремі фермери, а тому єдиний спосіб, як український часник може потрапити в українські супермаркети — це кооперація фермерів. При цьому варто, каже вона, щоб у такому фермерському кластері був представлений не лише часник.

«Мережі теж не дуже класно мати один контракт по часнику, один — по гарбузу, ще один — по кабачках. Йому класно, коли є контракт з кимось одним, хто б йому одразу все це і привіз», — каже Ольга.
Організація ООН з питань продовольства твердить, що часник належить до 5 харчових культур, ціни на які постійно зростають.

Проте в Україні ситуація більше нагадує цінові «гойдалки» — ціни то стрімко зростають, то так само стрімко падають.

«Якщо брати господарства, які вирощують овочі, самі вони кажуть, що ринку овочів — без прив’язки до часнику, цибулі чи картоплі, — дуже притаманні постійні коливання», — каже Лариса Гук:

«Ціна на щось пішла вгору, всі зацікавилися, пішли в цей сегмент і обвалили ринок, бо виробили забагато. Наступного року всі відмовилися вирощувати, дефіцит, і знову ціни зросли. І знову всі туди ринулися».

Через це українські фермери вже пережили і «цибулевий бум», і падіння цін після нього, а його наслідками стало збільшення імпорту та нова хвиля зростання цін.
«Я розумію таких фермерів, — каже Ольга Романів. — Я виростив, мені треба гроші. Восени вже треба щось садити, віддавати кредити на техніку, а грошей нема. Краще я вже по 15 гривень за кіло продам, а не по 20. Вже мова не про те, скільки я зароблю, а скільки зараз можу отримати. Це те, як відбувається зараз у багатьох фермерів».

Єдиний вихід із цього — також домовленість про об’єднання, — каже фермерка, і розповідає, що позитивний — для виробників — досвід у цьому вже є:

«Пару років тому був такий класний кейс на яблучному ринку, коли супермаркети «видавлювали» ціну. Яблучники між собою домовилися не знижувати ціну нижче певного рівня. І тут важливим був людський фактор — кожен міг цю домовленість порушити. Але домовленість було витримано, мережа здалася, і заплатила нормальну ціну. Це не значить, що вона була у 20 разів завищена, але щоб і фермер заробив».
«Потрібно, щоб між учасниками овочевого ринку циркулювала якась інформація, а цього немає, і кожен ухвалює рішення на власний страх і ризик», — каже Лариса Гук, і додає, що, все ж таки, ситуація потроху змінюється.

Для того, щоб система запрацювала, каже оглядач, потрібен хоча б мінімальний «ланцюжок»: ритейл, який краще за всіх може знати, скільки купить споживач, склад, яким можуть користуватися кілька фермерів, які повинні формувати якісь більші партії товару певної кондиції.

Джерело: bbc.com.