Душа Фауста врятована, а значить, його життя в кінцевому рахунку виправдане. За межею земного існування його душа зустрічається із душею Гретхен, яка стає його провідником в іншому світі. …Гете закінчив «Фауста» перед самою смертю.
В якийсь момент Фауст розуміє, скільки безчинств накоїв, і занурюється у каяття. Життя його добігає кінця, він розуміє, що не зробив нічого гідного і що щастя не можуть забезпечити ні багатство, ні владу, ні жінки. Фауст вмирає, але в останній момент ангели рятують його душу від домагань диявола.
Трагедія героя у вічному пошуку істини, у вічному занепокоєнні, неможливості пізнати таємниці буття. Здійснивши масу гріховних вчинків, Фауст шкодує, він легко розлучається із життям, вибираючи момент. Душа його врятована від лап Мефістофеля.
Мефістофель – злий дух, диявол, посперечається з Господом на те, що зможе отримати душу Фауста. Гретхен (Маргарита) – кохана Фауста. Невинна дівчина, яка через любов до Генріха випадково вбила свою матір, а потім, збожеволівши, втопила свою дочку. Померла в тюрмі.